Притчі Всі очікували, що Майстер покарає учня, який серйозно завинив, – аби іншим була наука.
Пройшов цілий місяць – і жодного покарання. Отож хтось вирішив урозумити Майстра:
– Ми не можемо просто так узяти, й відмахнутися від того, що сталося. Зрештою, Бог дав нам очі.
– Так-так, – відповів Майстер. – А заразом і повіки!
***
– Чому ти наголошуєш у своїх проповідях на важливості страждання? – спитав Майстер проповідника.
– Бо ж страждання загартовує нас. Завдяки стражданню ми готові зустріти все, що піднесе нам життя, – відповів проповідник.
На це Майстер не сказав нічого.
Потім учень спитав його:
– Цікаво, що конкретно ми будемо готові зустріти, загартувавшись стражданням?
– Певно, ще більші страждання, – сказав Майстер із посмішкою.
***
– Страждання загартовує, чи не так?
– Не так страждання, як людське ставлення до нього. Страждання – наче вогонь гончарної печі: може обпалити глину, а може зробити її міцною. Страждання здатне пом’якшити людську душу, а може зробити її ще черствішою.
