Ніна Степанівна, схожа у своїх потворних окулярах на здивовану сову, дивиться у вікно з осудом. Ох і погода. Не дивно, що так боліли суглоби. Немає порядку ніде: ні в людях, ні в природі. – Знаєш, Лідочко, у наші часи такого не було. Щоб оце у квітні сніг – не пригадую. – Ага. На безкраїх полях …
Я беру її біляве волоссячко до рук і розчісую гребінцем, побоюючись зробити боляче, смикнути ненароком. Я люблю її, а вона любить мене. І не знаю навіть, як давно це відчуваю. Здається, я любила її завжди, ще до своєї появи в цьому світі. Сьогодні я вчуся плести косичку. Бабуся сидить на дивані й терпляче спостерігає. Я …
Середнього віку струнка Фея в джинсах і смугастому светрику згрібала на газоні листя. Бо осінь. Вона пробувала спалювати його на краю дачної ділянки, але насичене нічною вологою листя горіло погано. Чаклуючи біля неслухняного вогнища, Фея раптом помітила біля паркану брудну пляшку, заткнуту корком. Недовго думаючи, вона підняла пляшку, витягла корок і кинула його в купу …
– …Ох і загорлав я тієї миті! Жбурнув болгарку на підлогу, ухопився за руку, затупотів ногами, зціпив зуби, присів і завмер… Тихо стало так, ніби я втратив слух. Раптом десь за стіною завив пес. Потім у під’їзді загудів ліфт. Біль не вщухав, а, навпаки, підіймався вище по руці. Я розплющив очі. Болгарка валялася долі, шнур …
Багато років я навчаю людей французької мови. І дітей і дорослих. Учні бувають різні – ледачі й старанні, неслухи та слухняні, обдаровані й не дуже, бувають теперішні та дорогі колишні. Але був у моєму житті одного разу потенційний учень. * * * Підходить якось до мене колежанка – учителька англійської мови – і каже: – …
Червневе сонце нещадно припікало. Здавалося, що в цю обідню пору воно вже розігріло цегляні «хрущовки» й панельні «чешки» навколо, як ті печі, так само – асфальт і бруківку. І все це нагріте неживе знову до глибокої ночі віддаватиме сонячне тепло повітрю, яке мало б охолонути і принести змученим мешканцям міста свіжість. Чимало киян уже виїхало …
Ми прибули на вокзал за півгодини до відправки. Тоня все скиглила, що не встигла допити чай і що тепер вона муситиме мерзнути на пероні, бо так рано потяг не прийде. Але поїзд Київ-Варшава стояв на своїй колії, і ми посунули туди. Коли Тоня якось надто театрально всілася на засніжений перон, ми були вже поруч зі …
Мені п’ять. Відчиняються двері, і мама заглядає в кімнату. Вона підкрадається тихесенько-тихесенько, щоби насмішити мене раптовою появою. Мамуся не знає, що я сховалася за дзеркалом і стежу за нею, бо думає, що це вона полює на мене. Я притулилася до підлоги, принишкла, як кіт у засідці, але звідси мені видно самі мамині ноги в затишних …
У мене був дідусь, точніше, він і зараз є, але вже з небес наглядає за мною. Він був звичайним сільським чоловіком, який усе життя трудився на землі й дивувався, коли люди не сіяли, не орали, не садили, не обробляли землі. Для нього це було ну дуже дивно. Говорив, бувало: «Як ото ті нероби живуть? А …
Пухкенькі дитячі ніжки торкаються роси, маля дзвінко сміється. Молода, ставна, повновида жінка з довгим, заплетеним у тугу косу темним волоссям колише над зеленою густою травою доньку й собі сміється… Фрагмент життя із минулого. Пам’ять. Стара жінка дивилася на свою сорокалітню доньку, на тонесенькі зморшки, які вже намалювало під очима донечки життя, а бачила те дитя, …
Притчі