Притчі 
Ніхто в Китаї не міг зрівнятися мудрістю з філософом Мінґ-і. Усвідомлення цього приносило мудрецеві задоволення доти, доки одного дня мандрівні купці не розповіли йому про неперевершену мудрість ученого з Кореї. Відтоді філософ, спонукуваний надмірними амбіціями, думав лише про одне – як би йому помірятися силами з корейцем.
Урешті одного разу Мінґ-і наповнив дорожнього кошика харчами, сів на осла й вирушив у дорогу. Багато днів їхав він на північ, аж поки врешті на кордоні з Кореєю не зупинився на березі широкої ріки, що перетнула йому шлях. Ударив у гонг, і через якийсь час перед ним з’явився перевізник – суворий і простий чоловік.
Мінґ-і володів достатньою мудрістю, щоб оцінити знання будь-якої людини, навіть простої, тому під час переправи зав’язав із чоловіком розмову, обережно намагаючись з’ясувати, яким є обсяг його знань. Зрозуміло, що філософ не знав корейської мови, а перевізник – китайської. Але хіба ж не для того ми отримали руки, щоб, окрім усього іншого, могли також порозуміватися з допомогою жестів?
«Цікаво, що може знати цей скромний чоловік про небо?» – подумав Мінґ-і, а тоді спрямував палець угору й описав ним коло, бажаючи сказати, що тьєн (небо) оточує землю й від нього залежить доля тих, хто на ній живе.
Перевізник поспіхом притакнув, бо йому спало на думку, що його пасажир понад усе любить круглі рисові паляниці. Однак оскільки квадратні вважав смачнішими, вказівним пальцем намалював у повітрі великого квадрата.
Мінґ-і вирішив, що перевізник зрозумів його: адже небесні сили справді керують вітром, женучи його в усі сторони світу – на південь і північ, на захід і схід. «Справді, у цьому представникові корейського народу дрімає дух філософа. Може, у такому разі він знає й Конфуція та три його праці?» – подумав філософ і зробив промовистий жест, витягнувши вгору три пальці.
«Три рисові паляниці, три квадратні шматки тіста хоче отримати цей чужинець. Напевне, під час довгої подорожі він багато натерпівся», – майнуло в голові в перевізника. У пориві великодушности він підніс угору долоню й показав усі п’ять пальців, даючи зрозуміти, що не лише три, а навіть п’ять рисових паляниць бажає приготувати для свого гостя.
Філософ Мінґ-і був уражений. «Невже цей простий чоловік знає всі, тобто п’ять, кінґів – канонічних книг? Якими ж мудрими тоді мусять бути тутешні вчені!» – подумав він.
Зі страху, що не зможе зрівнятися своїми знаннями з мудрістю корейських мислителів, Мінґ-і дав перевізникові знак вертатися назад і… цього разу той усе зрозумів правильно.
Корейська притча
КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ
Цю веселу притчу американці Кеті Спаньолі з пам’яті розповіла людина, яка почула її в Кореї. У мене ця історія викликає дивні асоціяції з біблійною оповіддю про те, як Бог перемішав мови під час будівництва Вавилонської вежі. Багатомовність постає перед нами як воля Божа, бо все мусить мати розумні рамки. Так само й амбіції Мінґ-і сягнули своєї межі, зіткнувшись із неможливістю порозумітися.
У нашій історії мови філософа (вигаданого) і великодушного перевізника, який так щиро хоче задовольнити фізичні потреби гостя, відрізняються не лише в етимологічному сенсі.
ЦИТАТИ
- Щоб пізнати чужу культуру, потрібна скромність і велика працьовитість. Пітер Вам (1895-1975), німецький письменник
- Мова – джерело непорозумінь. Антуан де Сент-Екзюпері (1900-1944), французький письменник (із «Маленького принца»)
БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ
- Бут. 11:1-9; Пс. 139:1-5.
