Незнайомий гість

Із часом усе стає звичним і набридає, тож якщо постійно не бути пильним, навіть найліпші риси й чесноти зведуться нанівець. Саме з цієї причини до колись зразкового монастиря закралося недбальство. Ченці вже давно перестали бути символом ретельної наукової праці, побожности й страху Божого, а перетворилися натомість на ледачих парубків із простацькими манерами.

Одного дня у ворота монастиря постукав мандрівний чернець і попросився переночувати. Брати прийняли його, невдоволено буркочучи, він, однак, цього, як здавалося, не помічав. А потім вразив своїх господарів несподіваним зізнанням: сказав, що з певного джерела йому стало відомо, що один із братів у цьому монастирі – це ніхто інший, як сам Христос, Який, знову прийшовши на землю, сховався тут. Після цього заявив, що нічого більше розповісти не може й замовк. Переночувавши під дахом монастиря, чужинець, не попрощавшись, покинув його мури.

Ченців охопив жах. Із важко приховуваною несміливістю почали спостерігати один за одним, і, о диво, помітили, що кожному з них притаманні риси, пронизані любов’ю й теплом. Після цього колись байдужі й холодні стосунки між ними цілковито змінилися, і натомість у монастирі запанувала взаємна повага та ввічливість. Із власної волі робили один одному дрібні послуги й засвідчували люб’язність, а також із запалом узялися виконувати свої обов’язки. Завдяки цьому вже невдовзі монастир перетворився на «місто, яке стоїть на верху гори» (Мф. 5:14).

КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ

«Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили»[1]. Ці слова Ісуса підводять нас до богословської тези про те, що в наших ближніх ми зустрічаємо Христа. Щоправда, це не завжди й не обов’язково означає для нас радість. Адже слова Ісуса – це не лише завдання, яке слід постійно виконувати, а й перевірка нашої релігійної вразливости. Бо хіба ж не буває так, що деякі брати й сестри видаються нам аж надто неприємними чи навіть відразливими, щоб ми погодилися побачити в них Христа?

Ченці з притчі борються з тією ж проблемою. На щодень не один співбрат так діє на нерви, що важко витримати його, не кажучи вже про те, щоб полюбити. Слова мандрівного ченця дають змогу наново відкрити в ближньому Христа.

ЦИТАТИ

• Ми любимо всіх людей не тому, що просто їх любимо, і не через те, що нам подобається їхній стиль життя, а любимо їх тому, що їх любить Бог. Мартін Лютер Кінґ (1929-1968), американський захисник прав негритянського населення й протестантський проповідник
• Перш ніж почнете любити своїх ворогів, спробуйте спочатку ліпше ставитися до своїх друзів. Марк Твен (1835-1910), американський письменник
• Так, кожен християнин – це правдивий (навіть якщо недосконалий) образ свого Христа. А обличчя, яке показує, – звичайне відображення в його серці того, Божого Лику – чи у відразі, чи в тріумфі. Поль Клодель (1868-1955), французький письменник

БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ

• Мф. 25:35-46; Кол. 3:23; 1Ін. 4:20-21.

[1] Мф. 25:40

Зміст