Притчі До самого вечора душа моя тішилася тим заліком, пурхала і співала пташкою з гілки на гілку: оцінка, А-Бе-Бе, Стефан. Стефан… Він виринув, наче якийсь волхв із давнини, і так несподівано, зате чудасійно наворожив. Зламати саму А-Бе-Бе! Та й мене так легко, завиграшки піднести в очах усіх, заздрісницям прищемити язички…
Відучора ще вся в розпачі й печалі («Ах, Вітальку, Вітальку!..»), я мовби відчула під собою крила янгола: нечутно й легко тримали вони мене й навіть возносили вгору.
Тільки б не пустили, не залишили мене знов напризволяще, на поталу сльозам і печалі! І вже наступного вечора я не втрималась – пішла на шостий поверх, у хлоп’ячі секції гуртожитку: знайти кімнату, яку назвав Стефан, як ми прощались після заліку.
Від моєї з’яви на порозі він розгубився й водночас, мені здається, зрадів. Очі його заіскрились, чи то скельця окулярів так сяйнули проти сонця на заході, але він квапливо пригладив своє довге, не за модою, волосся, зірвався з-за столу:
– Прошу! Прошу!..
– А я ось, – кажу, – до тебе по допомогу – вправи з англійської не виходять…
Сама ж чую – від сорому згораю, а груди аж відпихають книжку й зошит, що тримаю при собі.
– Ти заходь… прошу сідати… – заметушився Стефан, підсунув мені стілець до столу.
Спершу він мене, хоч як це гірко було зізнатись, присадив на землю із тих янгольських крил, народжених моєю химерною уявою: сказав, що вимова моя таки справді бажає бути кращою.
– Та навіть ваша викладачка допускає певні хиби! – квапливо додав, мабуть, щоб удар той пом’якшити.
Мені все ж таки черкнуло по живому – де й узялася шпичка:
– Тобі української теж повчитись не завадить!
– Авжеж, – не скліпнув оком Стефан. – Я ж є канадієць у третьому поколінні. Навіть батьки мої народились у Торонто. То яка там, звісно, вимова. Навчався лиш у недільній школі, а це не так є багато. Ото вже тут, в Україні будучи, трохи підівчився. Але того є мало. Хочеш, будемо разом учитися: ти від мене – англійської, я від тебе – української?
– Звісно ж, хочу!
Я знову відчула під собою янголові крила. Понесли вони мене, понесли вгору…
