Мірошник і осел

Якось у колі друзів один знатний синьйор, що уславився книжником і цікавим оповідачем, почав із захватом доводити, що йому, ніби, не раз доводилося раніше жити в цьому світі.

Але один з друзів раз у раз жартував над оповідачем, вставляючи уїдливі зауваження, і заважав закінчити розповідь.

Вкінець розсердившись, знатний фантазер вирішив урезонити насмішника і заявив:

– На доказ моєї правоти пригадую, що в ту далеку пору ти, нечема, був простим мірошником.

Ці слова явно зачепили приятеля за живе, але він був не з тих, хто лізе за словом у кишеню.

– Та хто ж з тобою сперечається? Ти, як завжди, абсолютно правий, – відповів він. – Чи мені не пам’ятати, що в ті часи саме ти, друже, був тим ослом, що возив мішки із зерном на мій млин.

Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться. (Книга притч Соломонових 10:8)