Спраглий осел

У відповідний час осел прийшов на водопій. Але качки на ставку так накрякали і розігралися, ляскаючи крилами, що скаламутили усю воду.

Хоча осла мучила нестерпна спрага, він не став пити і, відійшовши в бік, почав терпляче чекати. Нарешті качки угамувалися і, вийшовши на берег, пішли геть. Осел знову підійшов до води, але вона була ще каламутна. І він знову відійшов з похнюпленою головою.

– Мамо, чому ж він не п’є? – запитало цікаве жабеня, зацікавившись поведінкою осла. – Ось вже двічі він підходить до ставка і відходить ні з чим.

– А усе тому, – відповіла мама жабеняті, – що осел швидше помре від спраги, ніж доторкнеться до брудної води. Він терпляче чекатиме, поки вода не очиститься і не стане прозорою.

– Ах, який же він упертий!

– Ні, синку, він не стільки упертий, скільки терплячий, – пояснила жаба. – Осел готовий зносити усі тяготи і прикрощі. А упертим його називає усякий, кому самому бракує витримки і терпіння.

Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 4:5)