Миропомазання – Частина 3

ЗАКВАСКА В ТІСТІ

Події відбувалися у Сен-Мало у 1948 році. Моїй мамі тоді виповнилося тридцять дев’ять. На її утриманні було десятеро дітей віком від двох до вісімнадцяти років. Батько, який викладав музику, був змушений шукати далеко від дому, у Лілі, випадкові й погано оплачувані уроки. А втім, у нас було все необхідне. Ми практично повністю жили на грошову допомогу сім’ям. Мільйони наших сучасників могли б розповісти те саме.

Грошова допомога сім’ям не падає з неба. У Франції її отримують завдяки стійкості одного працівника гренобльського підприємства – Еміля Романе.

Усвідомивши, у якій убогості живуть багато сімей, Романе висунув ідею сімейної зарплатні. Ця ідея була не нова, однак вона ще не прижилася у Франції. Його металургійне підприємство запозичило її. Незабаром робітники всієї галузі також захотіли скористатися цим привілеєм. Врешті підприємці пішли на поступки. Проте дуже швидко стало помітно, що тепер вони приймали на роботу тільки одинаків.

Тоді у Романе з’явилася геніальна думка про систему компенсації: гроші, призначені для сімей, будуть відкладатися у спільну касу і виділятися за потребами. Завдяки наполегливій праці цього правдивого християнина у 1931 році грошова допомога сім’ям стане у Франції правовим зобов’язанням.

Святий апостол Павло говорить у Посланні до Галатів: «Духом живіть, i ви не будете чинити похоті плотської»

Просімо Святого Духа зродити багато щедрих людей, які, за прикладом Еміля Романе, намагатимуться полегшити матеріальну і духовну скруту людей на Землі.

ФАБІО

Дехто з нас ще пам’ятає, як у будинках не було електрики. Якщо б сьогодні нам довелося прожити один зимовий місяць без електрики, то ми б собі ради не дали.

А проте саме так і далі живуть два мільярди жителів нашої планети, насамперед бідні селяни.

Фабіо Роса був молодим секретарем управи одного з бідних бразильських сіл. У його селі люди вирощували рис. Однак рис потребує багато води і в засушливу пору не росте. У Фабіо з’явилася ідея викопати колодязі і качати воду, але без електрики це не рентабельно. Саме тому чимало зневірених селян переїжджали в убогі дегуманізовані передмістя великих міст.

Як зупинити цей відхід сільських мешканців? За допомогою електрики! Але приєднання до мережі коштувало 7000 доларів, що дорівнювало прибутку бідних селян за сім років.

Тоді Фабіо задумав використати у цій теплій країні безкоштовну – сонячну – електроенергію. Він виходив з реальних можливостей селян. Вони витрачали 11 доларів на місяць на свічки і гасові лампи. Отож, він попросив у них 11 доларів на місяць, щоб купити і встановити сонячну батарею. За декілька років оплата зменшилася, і люди отримали доступ до безкоштовної електроенергії і, відповідно, до освітлення…

А Фабіо, голосно сміючись, зробив висновок: «Я хотів зробити світ світлішим!» І справді, того дня, коли засяяло світло, життя убогих селян просвітила велика надія: надія на життя, а не на виживання.

Коли Фабіо запитують, як йому це вдається, він каже, що треба діяти в чотири етапи: міркувати, розвивати, встановлювати і випробовувати.

Так само є з духовним життям:

1. Церква просить батьків поміркувати над кроком, який вони роблять, просячи уділити таїнство хрещення.
2. Миропомазання – це зростання, розвиток ласки хрещення.
3. Євхаристія – це укріпляюча пожива на життєвій дорозі, як сонячна батарея, що дозволяє постачати все необхідне сім’ї.
4. Оновлення, отримане через зобов’язання від хрещення, свідчить про якість християнського життя, як і добробут сімей свідчить про успіх ідеї із сонячними батареями.

Зміст