Притчі 
Декотрі парохіяни приходять розповісти мені про свої рішення і напрямки життя, які, на їхню думку, слід обрати.
Ален Л. – невеликий фермер, батько трьох дітей. Розповівши мені про своє духовне життя і суспільні обов’язки, говорить про свою дружину, про роботу, яку він виконує для нечисленного і надто завантаженого духовенства кантону[1]: «Ось чому, – уточнює він, – ми з дружиною не плануємо мати більше дітей». Без сумніву, за виразом мого обличчя співрозмовник бачить, що його слова зустріли в мені певний спротив, тож додає: «Ви ж також так думаєте?» На що я відповідаю, що волію утриматися у висловлюванні власного погляду щодо такого життєво необхідного питання для їхньої сім’ї.
На прохання Алена пропоную йому кілька роздумів про християнське значення плідности.
– Своїм хрещенням ви вручаєте себе Христові для того, аби здійснювати плани Божі. Таким чином, щоб розпоряджатися своїм тілом у питаннях народження дітей, ви повинні узгодити це з волею Господньою. Для християнина привести на світ дитину – це відповісти на заклик Бога, Який бажає влити в нове творіння щедроти Свого Батьківського серця.
– Своїми членами Церква зобов’язана лише сім’ям. Усіх своїх священиків, світських чи релігійних діячів, монахів, одно слово, всіх своїх дітей вона знаходить не деінде, а лише в сім’ях.
– Привести дитину на світ – це не лише любити Бога і Його Церкву. Це також означає любити дитину. Батьківська любов приносить благо чи додаткову радість тому, хто вже володіє основним благом, яким є життя. Батьківство дарує це найбільше благо, з яким жодне інше не до порівняння. Це дар не лише одного дня: скільки мудрости, любови, зусиль потрібно для розквіту фізичного та духовного життя дитини!
– Якими скромними в порівнянні з дитиною видаються справи чоловіка і жінки, яким вони, проте, присвячують стільки сил, уміння, часу! Навіть собори й піраміди одного дня перетворяться на руїни, тоді як на Божому небі вічно сіятиме ще одна зіронька – дитина. Звісно, тут не йдеться про необдуману плідність чи недостатню оцінку людської діяльности та праці, однак слід мати пріоритети цінностей.
– Зрештою, ще одна дитина – набагато більше, ніж просто одна дитина. Подивіться на ваше найменше дитя, що, стиснувши кулачки, спить у колисці. Припустіть, що воно, як і ви, матиме трьох дітей, які, своєю чергою, теж матимуть по троє… Таким чином, п’яте покоління, що походитиме від вашої третьої дитини, вже налічуватиме 249 осіб. Якщо ж підрахувати ці п’ять поколінь загалом, то цифра сягне 363 осіб, які походитимуть від дитини, яку одного дня ви вирішили народити на світ. Бачити поза дитиною її незліченних нащадків – хіба не до цього закликав Бог Авраама, коли той вийшов зі свого намету милуватися небом, на якому сяяло безліч зірок: «Стільки буде в тебе нащадків» (Бут. 15:5)?
– Якою важливою не була б ваша професійна та громадська діяльність, чого вона варта в порівнянні а усіма ділами нащадків лише однієї вашої дитини, серед яких будуть – ви маєте право на це сподіватись і, частково, це залежить від вас – щирі серця та великі таланти, священики, монахи та монахині, які присвятили своє життя Богові. Серед них будуть і святі… А чому б і ні? Люблю роздумувати про гордість Єви, яка привела на світ свого первородного сина. Тріюмфуючи, вона вигукує: «Придбала я людину від Господа» (Бут. 4:1)
Плідність тілесна – велика річ. Духовна плідність ще більша від тілесної. Зрештою, вона не є монополією тих, хто з любови до Христа відмовляється від створення сім’ї: священиків у целібаті, монахів та монахинь. Ви, одружені християни, також зумійте побачити в плідності найвищу ціль вашого шлюбу. Але це вже інша тема.
[1] Кантон – адміністративно-територіяльна одиниця у Франції. Те саме, що округ. – Прим. ред.
