«Історії для душі»

Нехай прийде Царство Твоє

ЩО НЕ ТАК? У час кризи кожен себе запитує: «Що не так?» Говорячи про кризу Церкви, один журналіст запитав мати Терезу: «Що не так у Церкві?» Вона відповіла: «Я!» Таку ж відповідь дав Жак Баратьє на питання: «Що не так у світі?» Цей видатний французький промисловець, уже пенсійного віку, сказав собі: «Чому стільки людей помирає …

Нехай святиться ім’я Твоє

ПРИГОДА СЕСТРИ ЕММАНУЕЛЬ Сестра Еммануель дбала не лише про лахмітників з убогих передмість Каїра у Єгипті. Її увага була також звернена на Судан. У лютому 1987 року вона вирушила в столицю країни Хартум, де лютував жахливий голод. У самому лиш місті було 7000 дітей, яким загрожувала неминуча смерть. – Їм залишилося жити лише декілька днів, …

що єси на небесах

АЛЛАХ, МІЙ ОТЕЦЬ Декілька років тому в США з’явилася книжка під назвою «Аллах, мій Отець». Її написала одна пакистанка, дружина генерала, мусульманина. Коли дружині прийшов час народжувати, чоловік відвіз її в одну з найкращих клінік міста Карачі, пологовий будинок, який утримували католицькі монахині. Якось уночі, позаяк майбутня мати не могла зімкнути очей, вона відкрила шухляду …

«Отче наш»

Я ВІДНАЙШЛА СВОГО СИНА Для сімдесятитрирічної Андре Роччі день 17 вересня 1997 року видався незвичним. Ось що вона розповідає: По полудні у мій невеличкий будиночок у Воклюз, де я мешкаю одна, дехто завітав. Мій гість зовсім не виглядав підозріло, навіть навпаки, адже це був доктор Мале, лікар, якого я знала вже двадцять років. П’єр Мале …

Часом досить промінчика – Частина 4

Непотрібне дерево На краю світу, у густому лісі була драбинка – звичайна драбинка, зроблена із сухого дерева. Зусібіч її оточували ялинки, модрини й берези – на диво гарні ставні дерева. Драбинка серед них виглядала геть злиденно. Якось лісоруби, що працювали в лісі, добралися і до того закутка. Вони зневажливо глянули на драбинку. – Що це …

Часом досить промінчика – Частина 3

Ріка і пустеля Ріка, біжучи до моря, по дорозі наткнулася на пустелю і – зупинилася. Перед нею-бо були лише скелі, всіяні гострими шпичками і глибокими печерами, та піщані дюни, що зливалися з видноколом. «Така моя доля. Я не зможу здолати пустелю. Пісок поглине мої води і я загину. Не допливу до моря. Усе даремно», – …

Часом досить промінчика – Частина 2

Мур У суворій кам’янистій пустелі жили два пустельника. Вони займали два поблизьких гроти, один навпроти одного. По довгих роках молитов і суворої аскези один із пустельників дійшов переконання, що сягнув досконалості. Інший також був чоловіком вельми побожним, та відзначався ще добротою і розумінням. Він розмовляв із поодинокими подорожніми, потішав тих, котрі збивалися з дороги, надавав …

Часом досить промінчика – Частина 1

Льодові брили Були собі колись дві льодові брили. Вони виросли за час довгої зими в гроті, який посеред лісу утворили пеньки, каміння та кущі. Лежали брили одна навпроти одної, демонструючи взаємну байдужість. В їх стосунках панував холод. Інколи «добридень» або «добривечір». Не більше. Не вдавалося їм «розтопити кригу». Думали одна про одну: «Могла б зробити …

Різдвяний подарунок

Новина, яку Оленка побачила в інтернеті, шокувала її: відома американська феміністка заявила на весь світ, що вагітна і планує позбутися своєї вагітності саме у переддень Христового Різдва, таким чином висловлюючи свій протест проти вчення Церкви, яка вважає аборт вбивством, злочином проти беззахисного життя, дарованого Богом. Оленка перебігла очима «аргументи» феміністки про право жінки розпоряджатися своїм …

Козаки не плачуть!

На цвинтарі вже вечоріло, рвучкий січневий вітер шарпав вінки зі штучних квітів, дерева зловісно шуміли у верховіттях. Похорон відбувся, уже всі розійшлися. Нарешті Дмитро міг побути сам з Оленкою. Він відгорнув яскраво-крикливі пластмасові вінки (вона ж так не любила штучного!) і впав навколішки біля її могили. Йому хотілося, щоб його заколисав холодний вітер, щоб стиснула …