Позначки «Жінка з вулиці Джерельної»

Різдвяна історія

Цю історію можна було би продовжити, і вона б перетворилася в серіял, сповнений химерних поворотів долі. Але мені хочеться розповісти її такою, якою вона була насправді – з неясним кінцем і без продовження. У житті так і буває – переважно не знаєш, чим закінчиться. Не називатиму ні місця події, ні імен дійових осіб, ані часу, …

Плач над безпритульним

Ми з мамою знайшли його на сходах перед нашим будинком: спав горілиць, розкинувши руки і світив голим животом до місяця. На вигляд йому можна було дати років 40, а може, й менше. Зім’ятий капелюх і порожня торба валялась поряд. Був п’яним. Взявши його під руки, ми перетягнули сплячого до пивниці й поклали там на матрац. …

Соломія

Ми познайомилися в жовтні 1993-го, коли я вперше стала мамою й освоювала нелегке мистецтво годування грудьми. Коли цей процес входить у колію, то стає дуже приємним і для матері, і для дитини. Усе це сопіння, вовтуження біля грудей, повних молока, жадібність, з якою дитина припадає до джерела їжі, спілкування з тілом мами – усе це …

Золотий хлопець

Є в мене погана звичка: підслуховувати уривки чужих розмов. Ось і зараз, Господи, я тільки хотіла купити хліба, Ти ж знаєш! А тут оця білява дівчинка, ледь досягає до прилавка, у руках мне гроші і записочку. – Тьотю, мені «Президент» і «Кемел»! – «Президент» – сметану чи масло? – Ні, сигарети! – Ти що? Хто …

Жінка з вулиці Джерельної

– Мамо, скільки Тобі років? – Сорок один. – Ти що – баба? Баби не народжують дітей, – слушно зауважив Дмитрик. Коли тобі сороківка, ти лежиш у післяпологовій палаті, надворі прохолодна вереснева ніч, то хочеться лише спокою. Донечку ще не принесли. Я тремчу під лікарняним коцом, а сил немає, щоб тепліше вкритись. Мене гойдає і …