У Майстра була справжня алергія на всілякі ідеології. «У битві ідей, – казав він, – саме люди завжди стають жертвами». Пізніше він додав на пояснення: «Люди вбивають заради грошей або заради влади. Але найбільш безжальні вбивці – ті, хто вбивають заради ідеї». *** Настав час лекції, і Майстер сказав: – Геніальність композитора відкривається в нотах …
«Добрий спосіб побачити свої вади, – сказав Майстер, – це спостерігати, що саме дратує тебе в інших». Він розказав, як колись його дружина поклала коробку з солодощами на кухонну полицю. Не минуло й години, як вона, знявши коробку, відчула, що коробка та значно полегшала. Увесь верхній шар було поцуплено, і, як виявилося, кожна цукерка звідти …
Майстрів учень так сказав одному новоприбульцю до монастиря: – Мушу попередити тебе, що ти не зрозумієш і слова із того, що каже Майстер, якщо не матимеш відповідного настрою. – А що ж це за настрій такий? – Будь як студент, налаштований за будь-що вивчити іноземну мову. Слова, які Майстер вимовляє, звучать знайомими, але будь насторожі: …
Середнього віку струнка Фея в джинсах і смугастому светрику згрібала на газоні листя. Бо осінь. Вона пробувала спалювати його на краю дачної ділянки, але насичене нічною вологою листя горіло погано. Чаклуючи біля неслухняного вогнища, Фея раптом помітила біля паркану брудну пляшку, заткнуту корком. Недовго думаючи, вона підняла пляшку, витягла корок і кинула його в купу …
– …Ох і загорлав я тієї миті! Жбурнув болгарку на підлогу, ухопився за руку, затупотів ногами, зціпив зуби, присів і завмер… Тихо стало так, ніби я втратив слух. Раптом десь за стіною завив пес. Потім у під’їзді загудів ліфт. Біль не вщухав, а, навпаки, підіймався вище по руці. Я розплющив очі. Болгарка валялася долі, шнур …
Багато років я навчаю людей французької мови. І дітей і дорослих. Учні бувають різні – ледачі й старанні, неслухи та слухняні, обдаровані й не дуже, бувають теперішні та дорогі колишні. Але був у моєму житті одного разу потенційний учень. * * * Підходить якось до мене колежанка – учителька англійської мови – і каже: – …
Червневе сонце нещадно припікало. Здавалося, що в цю обідню пору воно вже розігріло цегляні «хрущовки» й панельні «чешки» навколо, як ті печі, так само – асфальт і бруківку. І все це нагріте неживе знову до глибокої ночі віддаватиме сонячне тепло повітрю, яке мало б охолонути і принести змученим мешканцям міста свіжість. Чимало киян уже виїхало …
Ми прибули на вокзал за півгодини до відправки. Тоня все скиглила, що не встигла допити чай і що тепер вона муситиме мерзнути на пероні, бо так рано потяг не прийде. Але поїзд Київ-Варшава стояв на своїй колії, і ми посунули туди. Коли Тоня якось надто театрально всілася на засніжений перон, ми були вже поруч зі …
Мені п’ять. Відчиняються двері, і мама заглядає в кімнату. Вона підкрадається тихесенько-тихесенько, щоби насмішити мене раптовою появою. Мамуся не знає, що я сховалася за дзеркалом і стежу за нею, бо думає, що це вона полює на мене. Я притулилася до підлоги, принишкла, як кіт у засідці, але звідси мені видно самі мамині ноги в затишних …
У мене був дідусь, точніше, він і зараз є, але вже з небес наглядає за мною. Він був звичайним сільським чоловіком, який усе життя трудився на землі й дивувався, коли люди не сіяли, не орали, не садили, не обробляли землі. Для нього це було ну дуже дивно. Говорив, бувало: «Як ото ті нероби живуть? А …
Притчі