Я не вірю в збіг обставин та випадковості. Я вірю в Бога та дива. Я вірю, що навіть мураха ніколи не потоне випадково. А чи вірите ви в дива? Потрібно вірити. Справді. Це дуже цікаво – вірити в дива та чари. Мій друг, Андрій, вірить. Однієї літньої днини Андрій гнав своє авто з Києва до …
Якщо на Закарпатті вас запросять на день народження або весілля, відмовлятися не можна. Не можна. І на тому крапка. У кожному селі святкують по-різному, як і скрізь в Україні. Десь наречену треба перенести через міст на руках, а в іншому місці – викупати в річці з головою. В одному дворі молодий миє тещі ноги, а …
– Тату, яку колискову мені співала мама, часом не пам’ятаєш? – Колискову?.. Щось про котика, здається… Про сіренького… І чому вона про це запитала?.. Хм… Ніна вже сім років як на тому світі, а дівчата все частіше згадують та розпитують різні дрібнички про матір… Микола важко зітхнув, відклав убік ранкову газету і, вийшовши на веранду, …
«Вече-е-е-ряти!» – гукала протяжно мама, та Катя її не чула. «…відтоді, як ти пішов» – чотири слова, написані кульковою ручкою в щоденнику, змушували частіше пульсувати кров. Пережите, переплакане, вистраждане, знову причаївшись десь там, у грудях, колупало брудним нігтем серце. Те, що огидним відчуттям покинутості жило в потаємних лабіринтах душі, зараз вилилося на папері, хвацько набуло …
Дідусь Михайло, як завжди, прокинувся о п’ятій ранку. Розпочав день із молитви, вмився та поставив на плиту старенький чайник. У мішечку ще залишилось трохи липового цвіту. Це добре, адже він зможе зготувати собі горнятко чаю, трохи зігрітися і братися до роботи. У хлібниці акуратно лежали чотири скибки сухого чорного хліба. Чоловік подякував Богові за їжу, …
Народилась я в заможній родині. Була єдиною дитиною та й дісталася батькові з мамою важко, тому всі наді мною трусилися, ні в чому не відмовляли. Батьки виконували всі мої забаганки, а я постійно залишалася незадоволеною: і сукня трішечки не така, як у подруги, і сережки золоті замалі… Навчалася посередньо, але зауважень мені не робили: як …
У цю кав’ярню Мар’яна хотіла привести сестру вже давно. Смачна кава, шоколад, цукерки та різноманітні ласощі. Тут було затишно, а коричневі кольори і старі фотографії надавали приміщенню якоїсь неймовірної казкової атмосфери. Здавалося, що час зупинився в цих стінах, і всі проблеми залишилися за вікном. Потрібно було за будь-яку ціну затягти Валентину сюди, щоби вона розвіялася, …
Павло Кишенька не пам’ятав, як він залишився з дідусем. Це сталося, коли йому було тільки три роки, і спогади тих часів чомусь стерлись у дитячій голівці, залишивши солодкий щем від слів «тато» й «мама». Лише потім, через кілька років, він дізнався і про аварію, і про те, що тато з мамою дивляться на нього з …
Той краєчок ставу, що видніється з нашого двору від причілка хати (вона якраз на узгірку), тягне нас до себе магнітом. Із самого рання видивляємо очі: чи є вже хто із хлопців коло води, чи не пора й нам дременути купатися? Ні, не видко нікого, тільки білі табунці гусей, ніби хмарки по небу, поволеньки перекочуються берегом …
Васильку завжди подобалась татова чашка. Він уявляв собі, як сяде в крісло, візьме її в руки та питиме чай, як дорослий. Але, можливо, найбільше Василька вабило до цієї чашки тому, що тато категорично забороняв торкатися її. Але ж чашка така гарна!.. На ній намальовано двох драконів. Вони стоять один навпроти одного й висовують зміїні язики …
Притчі