Наступного дня А-Бе-Бе ввела в авдиторію «справжнього носія». Угледівши його, я мало не зареготала. Глянула на Риту – вона мов остовпіла! Отакої! Ще раз отакої! Поки всі вставали на знак вітання, поки всідалися, у пам’яті моїй закрутився мовби якийсь калейдоскоп: високі сірі стіни древньої фортеці, зелені весняні пагорби довкола, юрби людей – у козацьких строях, …
– Ах, що у вас за вимова! А-Бе-Бе скривила тонкі й сухущі, хоч поквецяні помадою губенята-шворочки, тільки-но я почала розповідати англійською «мандрівку Лондоном». Мене обдало жаром: знову ці причіпки!.. – В англійській мові, красунечко, th вимовляється… І вона відкрила рот, наче нірку, і продемонструвала, як вимовляється те th в англійській мові. – Повторіть, – розтягла …
Аж дивно було Юркові, що в цьому місті так багато голубів. Як ішов із хлопцями на лекції чи в гуртожиток – голуби туркотіли всюди: серед поріділого листя дерев, на дахах, підвіконнях, зривалися, лопотіли крильми з-під самих ніг. Через них і на парах ніяк не сиділося – туркотять під вікнами, вовтузяться, шкрябають кігтями по жерстяних підвіконнях. …
Ще зоддалік, із пагорба вгледів: мама бере воду з криниці. Аж болісно стислося серце, защеміло в грудях. І від маленької маминої постаті в теплій хустині й куфайці, із корбою у двох руках, і від чогось незбагненного, непевного, але тривожного. Прискорюю крок, ставлю свою сумку біля хвіртки, просто в сніг, а сам стежкою спішу до криниці. …
Сидячи навпочіпки в кутку ґанку, дядько Кирило човп молотком по вузлику з крейдою. Молоток глухо гупав, із брезентового вузлика здіймався клубками білий пил. Поволі осідав на цементну підлогу, вибілював дядькові чоботи й руки. Час від часу дядько відривався від свого заняття, позирав у стару зелену каструлю з іржавими дірочками в тих місцях, де колись трималися …
Виходила заміж тітка Софія. Одного вечора мої тато й мама повдягались у святошне, причепурили мене, і ми втрьох вирушили з дому. Мама, врочиста і якась таємнича, несла рогозяного кошичка, прикритого білою пілкою, тато в одній руці тримав хлібину, теж загорнуту в хустину, другою ж легенько стискав мою долоню – щоб я, бува, не зашпортнувся в …
Із дому витягнув мене Юрко Зозуляк. Годі скніти! Усі канікули так-о просидів. Подумаєш, знайшлася… Таких знаєш скільки є?! Та мовчав би ти, Юрку… Розумієш, таких… більше нема. Юрко дивиться на мене з недовірою. У відповідь я кволо всміхаюся. Здається, саме так дорослі всміхаються дітям, які ще зовсім нічого не розуміють у житті. Мій товариш і …
…Залишилася позаду хата Карменних, а ми все йдемо удвох, щасливі пережитим вечором і ще чимось таким, про що важко сказати, що нелегко осмислити, але що є тут, разом із нами… У садку на околиці, старому й занедбаному, не чути вітру, що надокучав щоразу нам, небо вияснилося, мерехтить зорями. Пахне мокрою корою дерев, опалим листям. Радиславині …
Усе почалося з того, що завідувач нашого сільського Будинку культури – а простіше клубу – Іван Травко зібрав нас, із десяток хлопців та дівчат, у невеликій прохолодній кімнатці. Ми посідали довкола столу із розсипаними стосами журналів і брошур для художньої самодіяльності. В одному кутку, під стіною, жовтіли труби духового оркестру, в іншому надув щоки барабан, …
– Використаємо теорему про похідну оберненої функції… Варвара Дмитрівна метушиться біля дошки, аж пасмо сивуватого волосся на голові вибилося з-під шпильки. Але голос учительки добивається до мене лиш зрідка, уривчасто, мовби з далекої далечі. – Із цієї теореми випливає, що логарифмічна функція диференційована в кожній точці в області визначення… Я не бачу, чи функція справді …
Притчі