Хтось напівжартома-напівсерйозно зауважив, що люди поділяються на дві категорії. Одні кажуть зранку, розплющивши очі: «О Боже, знову ранок!», а інші – «Доброго ранку, Боже!». Хотілось би, звісно, належати до тих других, оптимістичних і вдячних, що вміють радіти життю і усе приймають з подякою. Що ж, доброго ранку, Боже! Дякую Тобі за цей світанок, хоч я …
Два дні цілковитого утримання від читання і писання – ніколи не думала, що ця рекомендація окуліста після певних процедур для очей буде такою складною для виконання! Книжка, газета, тексти, комп’ютер, Фейсбук – усьому цьому зась. І на додаток ще й кави не можна! Перші години відчуття таке, що життя позбавлене усіх насолод і принад. Якийсь …
Цей сажотрус із жеку – як Господнє підбадьорення серед побутових негараздів і космічних рахунків за газ! Очікуєш, що на виклик (хай йому грець, знову щось і тягою до грубки!) прийде з жеку, як не раз бувало, якийсь байдужий тип, що пальцем не поворухне, не одержавши щедрої винагороди та ще й частування, а тут – молодий, …
За вікном уже почало світати, а Іванка сиділа перед монітором комп’ютера і вкотре переглядала відеокадри з флешки, котру їй учора увечері передав Олег. Серцем вона відмовлялася вірити в те, що бачила, тому знову і знову ставила відео на перегляд. Урешті поривчасто встала з-за столу, і горнятко з кавою, яке ненароком зачепила, перекинулося на клавіятуру. Але …
– Мені набридли ці злидні, хвороби і безпомічність. Навіщо ти взяла мене, – щоб я все це терпів? – Дмитро грюкнув дверима так, що зі стіни відпав шматок штукатурки. – Що там, Наталю? – кволим голосом озвалася із сусідньої кімнати прикута до ліжка після інсульту мати, і Наталка кинулася до неї. – Нічого, все гаразд, …
Іванна Дмитрівна сама дивувалася, звідки в неї стільки сили. Ні магнітні бурі, про які попереджали метеорологи, ні підвищений тиск, ні біль у суглобах не ставали їй на перепоні. Із самісінького ранку поралася на кухні. Ліпила вареники із картоплею та грибами, смажила налисники з сиром, варила зелений борщ зі щавлем. Пам’ятала, що саме ці домашні страви …
Оксанка прокинулася від стуку у вікно. Що це: продовження сну чи реальність? Щойно їй снилося, як у вікно стукає тато – усміхнений, здоровий, розчервонілий від морозу, з лопатою для відкидання снігу в руках. Оксанка підбігає до вікна, і бачить акуратно прибрані від снігу доріжки, а обабіч них… – дві кумедні снігові баби. Ох і витівник …
– Обстеження триватиме півгодини, – повідомив лікар, коли за Лесею зачинилися білі двері із надписом «Комп’ютерна томографія». І дивлячись на стривоженого, напруженого Юрка, співчутливо додав: «Ви підіть погуляйте в парку. Погода сьогодні чудова». Юрко механічно попрямував до виходу. Він вже давно не зауважував, яка погода. Але, мабуть, таки ліпше побути надворі, аніж у виснажливому чеканні …
Вона майже ніколи не святкувала свого дня народження того дня, коли, власне, народилася – 2 січня. Тільки-но минули новорічні святкування – хтось після них відпочиває, а хтось уже поринув у підготування до Святого вечора та Різдва. Отож запрошувала гостей вже на Різдвяні свята. А що працювала в релігійному видавництві і мала щороку 10-денну новорічно-різдвяну відпустку, …
Валерія більше не мала наміру приховувати своє роздратування. Вона вже два роки виявляла максимальне терпіння і співчуття. А тепер – доволі! Вона не проти того, щоб розуміти і підтримувати маму свого чоловіка в її горі, але вона проти того, щоб цим горем повсякчас жила її власна молода сім’я, щоб кожну вільну хвилину її чоловік вирішував …
Притчі