(від англ. gentle – ніжний) Тато проводжає мене на вокзал. Я казала, що сама впораюсь, час є й речі не важкі, але він наполіг. Застав мене зненацька словами: «Це щоби ти не почувалася самотньою, щоби не лізли дурні думки в голову. Буде ще й на нашій вулиці свято». Я відірвалася від метушні перед дорогою. Чому …
Мої спогади про батька такі ж тужливі й щемкі, як і ноктюрни Шопена. Пронизані легким болем та світлою печаллю. …Пам’ятаю, як перед моїм виходом із дому тато мене міцно-міцно обійняв. Тримав у своїх обіймах, як мені тоді здалося, надто довго, а потім промовив: «Бережи свого чоловіка, не засмучуй його». На що я відповіла: «Тату, а …
Тато любив світанки понад усе на світі. Він завжди прокидався на світанку, щоби зустріти схід сонця. Малій мені здавалося, що тато взагалі не спить ніколи, а весь час щось робить. Працьовитість допомогла йому вимурувати хату-кам’яницю, хлів, стодолу і льох із верхом округлої форми. Звичайно, тато мав помічників, але я бачила, як усяка робота наче кипіла …
Зоя зі Славкою вийшли, взяли по одній торбі з сіллю в Надії та в хлопчика і почимчикували слідом за місцевими жителями непомітною вже в сутінках стежкою. Хлопчик ішов мовчки, а жінка розповіла чимало цікавого за п’ятнадцять хвилин, поки рухалися від шахт на край селища, протилежний тому, звідки дівчата прийшли. Розповіла, що було тут у давнину, …
Дівчата наблизилися в сутінках до службових приміщень під вежею, схожих на одноповерхові бараки, і раптом побачили за одними дверима світло. Вертикальний рух заліза припинився. Натомість рипнули двері, і з них вийшли двоє – жінка років близько тридцяти й хлопчик молодшого шкільного віку. На головах в обох були шахтарські каски, у руках якісь торби. Славка із …
Це сталося одночасно – Славка натиснула блискучу кнопочку своєї «цифри», і серце її впало в п’яти, коли в прірву зашурхотів оповзень із піску та глини. Тілом прокотилася хвиля тваринного страху, і дівчина зиркнула на подругу Зою, яка в семи метрах ліворуч фотографувала провалля під іншим кутом. На обличчі її також застиг жах, а руки із …
Андрій трохи сердився на себе: може, не потрібно було так спішити й похапцем створювати перше враження від міста його мрії? Може, треба було робити справи, а потім уже, в останній вільний день, отримати все задоволення? Він піднявся сходами й обігнув з лівого боку собор, вражений його розмірами (все ж фільми і фотографії не дають правильного …
Цю історію розповіла мені одна симпатична немолода жінка, дізнавшись, що я письменниця. Сказала, що історія досить цікава, смішна, сумна й повчальна одночасно. І що про деякі її деталі вона й сама дізналася не так давно від свого чоловіка. Власне, для того й розповіла, щоб я могла вставити її епізодом у роман, а вийшло окреме оповідання …
Усіх їх познайомив Інтернет. А інакше як ще могли б перетнутись і спілкуватися ледь не щоденно люди з різних міст, країн і континентів? Одні поєднували ці віртуальні прогулянки з роботою, інші примудрялися відводити душу в задзеркаллі з дому, і, бувало, різниця в часі складала більше половини доби. Особливим було те, що ці люди мали творчу …
«Господи, де ж я так уляпалася? І це на першій зустрічі!» – промайнуло в голові в молодої жінки, яка вийшла з машини. Пискнула сигналізація, чоловік поклав ключ від машини до барсетки, вільною рукою взяв даму під руку. На порозі кафе вона подумала, що, сівши, прилаштує ноги якось так, аби злощасної плями не було видно. Вибрала …
Притчі