Він був відомим композитором, професором консерваторії. Високий, поважний, тактовний. Мав багато друзів серед інтелектуалів, у творчих колах. А ще – відкрито ходив до катедри. Довший час не знаходилося нікого, хто б доніс про це у відповідні органи. Все ж викладач радянського навчального закладу. Але таки донесли. Ректорат повинен був відреагувати. Викликали на партійні збори. Ганьбили, …
Цю історію можна було би продовжити, і вона б перетворилася в серіял, сповнений химерних поворотів долі. Але мені хочеться розповісти її такою, якою вона була насправді – з неясним кінцем і без продовження. У житті так і буває – переважно не знаєш, чим закінчиться. Не називатиму ні місця події, ні імен дійових осіб, ані часу, …
Ми з мамою знайшли його на сходах перед нашим будинком: спав горілиць, розкинувши руки і світив голим животом до місяця. На вигляд йому можна було дати років 40, а може, й менше. Зім’ятий капелюх і порожня торба валялась поряд. Був п’яним. Взявши його під руки, ми перетягнули сплячого до пивниці й поклали там на матрац. …
Ми познайомилися в жовтні 1993-го, коли я вперше стала мамою й освоювала нелегке мистецтво годування грудьми. Коли цей процес входить у колію, то стає дуже приємним і для матері, і для дитини. Усе це сопіння, вовтуження біля грудей, повних молока, жадібність, з якою дитина припадає до джерела їжі, спілкування з тілом мами – усе це …
Є в мене погана звичка: підслуховувати уривки чужих розмов. Ось і зараз, Господи, я тільки хотіла купити хліба, Ти ж знаєш! А тут оця білява дівчинка, ледь досягає до прилавка, у руках мне гроші і записочку. – Тьотю, мені «Президент» і «Кемел»! – «Президент» – сметану чи масло? – Ні, сигарети! – Ти що? Хто …
– Мамо, скільки Тобі років? – Сорок один. – Ти що – баба? Баби не народжують дітей, – слушно зауважив Дмитрик. Коли тобі сороківка, ти лежиш у післяпологовій палаті, надворі прохолодна вереснева ніч, то хочеться лише спокою. Донечку ще не принесли. Я тремчу під лікарняним коцом, а сил немає, щоб тепліше вкритись. Мене гойдає і …
Хтось напівжартома-напівсерйозно зауважив, що люди поділяються на дві категорії. Одні кажуть зранку, розплющивши очі: «О Боже, знову ранок!», а інші – «Доброго ранку, Боже!». Хотілось би, звісно, належати до тих других, оптимістичних і вдячних, що вміють радіти життю і усе приймають з подякою. Що ж, доброго ранку, Боже! Дякую Тобі за цей світанок, хоч я …
Два дні цілковитого утримання від читання і писання – ніколи не думала, що ця рекомендація окуліста після певних процедур для очей буде такою складною для виконання! Книжка, газета, тексти, комп’ютер, Фейсбук – усьому цьому зась. І на додаток ще й кави не можна! Перші години відчуття таке, що життя позбавлене усіх насолод і принад. Якийсь …
Цей сажотрус із жеку – як Господнє підбадьорення серед побутових негараздів і космічних рахунків за газ! Очікуєш, що на виклик (хай йому грець, знову щось і тягою до грубки!) прийде з жеку, як не раз бувало, якийсь байдужий тип, що пальцем не поворухне, не одержавши щедрої винагороди та ще й частування, а тут – молодий, …
За вікном уже почало світати, а Іванка сиділа перед монітором комп’ютера і вкотре переглядала відеокадри з флешки, котру їй учора увечері передав Олег. Серцем вона відмовлялася вірити в те, що бачила, тому знову і знову ставила відео на перегляд. Урешті поривчасто встала з-за столу, і горнятко з кавою, яке ненароком зачепила, перекинулося на клавіятуру. Але …
Притчі