Це завжди бувало якось несподівано. Ось вийшов Віталько з хати, скочив зі сходинок ґанку – і раптом… Або ж іде чи біжить подвір’ям коло хліва, як ураз… Над головою зненацька так – цвір! цвір! Ластівки! Ластівки прилітають до їхнього двору щовесни. Селяться в хліві: приладновують своє гніздечко до балки над коровою. Серед літнього дня в …
Ну й невсида цей Ромко! Дідусь каже: «На всіх збитках!» А і справді: то сіль по хаті розсипав – сніг серед літа робив, то зеленою фарбою костюм собі замаскував під вояцький… А це із шафи книжки всі повитягав, на підлозі в кімнаті розклав. Бо він шукав свою книжечку про хитрого горобчика – читати хотів. А …
– Ну, Володьку, – сказав тато, – шукай молоток і цвяхи – майструвати будемо. О, це Володько любив! І невдовзі разом із татком порався в хліві – лагодили клітку. Поросят випустили на подвір’я, і вони весело виджухкували там під захоплений гавкіт Дружка. – Потримай, Володьку, подай-но, сину, – раз у раз прохав тато. І хлопчик …
Вечір п’ятниці. Місцеві кав’ярні, бари та ресторани жваво заповнюються. Іра зарезервувала столик на восьму. Вийшовши із тролейбуса, жінка попрямувала на вулицю Коперника в бік Поштамту. Минаючи відділення, вона подивилася на великий годинник, що висів над входом. За п’ять восьма. Жінка пришвидшила ходу. – Столик замовлено на прізвище Загребельна, будь ласка, – звернулася Іра до офіціанта. …
Люся запаркувала свій автомобіль на бульварі Шевченка. Просто під знаком «Зупинка заборонена». Витягла з відділення для рукавиць картку з надписом «Преса». Поклала її на центральну консоль. Замкнувши автівку, репортерка підійшла до мобільної кав’ярні. З емблеми на неї дивилася мавпа з висолопленим язиком і велетенським горням у лапі. «Більше кави!» – промовляла до жінки назва «кав’ярні». …
Жінка з довгим волоссям, схожа на його дружину, грайливо торкалася руки Олексія, наче будила його від довгого сну. Відчуття було таким реалістичним, що він починав вірити, ніби це справді його Олеся. Її аромат парфумів… Її білосніжна усмішка. Олесині тонкі довгі пальці. На правій руці – обручка, яку Олексій подарував дружині на заручини. Усе збігалося, за …
Сім’я починається з пари. Одні люди створюють сім’ю, щоби народити дітей, турбуватися, дбати про своїх найближчих і найрідніших, віддавати свою любов, тепло, час, почуття та навзаєм отримувати все це сторицею. Інші вірять у долю й живуть із вірою в те, що одного дня прекрасний незнайомець чи незнайомка ввійдуть у їхнє життя – і все буде …
На кухонній ляді поряд із високим горнятком м’ятного чаю й кількома імбирними медяниками лежав глянцевий журнал. Титульна сторінка виблискувала колажем весільних світлин, між якими в центрі вирізнялося фото високого усміхненого лисаня із фотокамерою в руці. «Найважливіше – стати друзями. Мирко Ковальчук – весільний фотограф», – сповіщала обкладинка. Мирослав працює «найважливішою людиною на обряді єднання сердець» …
Було сумнівно, що в цьому світі є щось більш драматичніше, ніж грізний гуркіт зачинених дверей. Іван сам ними гримнув. Це вийшло ненароком. Гримнув і зразу пошкодував про скоєне. Безперечно, це ще більше ранило його дружину, яка залишилася у квартирі сама. За кожним разом, ранячи свою половинку, він відчував, що ранить себе. Злість, спрямована на неї, …
Телефон невпинно вимагав, аби на нього звернули увагу. Його пронизливий дзеленькіт примушував здригатися навіть сусідів. Після шостого дзвінка Романія вирішила знайти бунтівника. Після восьмого переконала себе зняти слухавку. – Алло, – стомленим голосом мовила жінка. – Алло, добрий вечір. Це Романія Михайлівна? – пролунав стурбований дівочий голос на іншому кінці дроту. – Так-та-а-к, – жінка …
Притчі