Якось ми видавали заміж мою старшу сестру Ліну. Це трапилося цілком несподівано. З іншого міста приїздив до нашої Лінки її друг Аркадій із дзвінким прізвищем Дзундза. Він телефонував з автомата: мовляв, я приїхав, виходь. А до нас додому прийти він страх як соромився. А мама запрошувала, адже ми всі хотіли подивитися на Лінчиного Дзундзу. Мама …
Вечір п’ятниці. Місцеві кав’ярні, бари та ресторани жваво заповнюються. Іра зарезервувала столик на восьму. Вийшовши із тролейбуса, жінка попрямувала на вулицю Коперника в бік Поштамту. Минаючи відділення, вона подивилася на великий годинник, що висів над входом. За п’ять восьма. Жінка пришвидшила ходу. – Столик замовлено на прізвище Загребельна, будь ласка, – звернулася Іра до офіціанта. …
Люся запаркувала свій автомобіль на бульварі Шевченка. Просто під знаком «Зупинка заборонена». Витягла з відділення для рукавиць картку з надписом «Преса». Поклала її на центральну консоль. Замкнувши автівку, репортерка підійшла до мобільної кав’ярні. З емблеми на неї дивилася мавпа з висолопленим язиком і велетенським горням у лапі. «Більше кави!» – промовляла до жінки назва «кав’ярні». …
Жінка з довгим волоссям, схожа на його дружину, грайливо торкалася руки Олексія, наче будила його від довгого сну. Відчуття було таким реалістичним, що він починав вірити, ніби це справді його Олеся. Її аромат парфумів… Її білосніжна усмішка. Олесині тонкі довгі пальці. На правій руці – обручка, яку Олексій подарував дружині на заручини. Усе збігалося, за …
Сім’я починається з пари. Одні люди створюють сім’ю, щоби народити дітей, турбуватися, дбати про своїх найближчих і найрідніших, віддавати свою любов, тепло, час, почуття та навзаєм отримувати все це сторицею. Інші вірять у долю й живуть із вірою в те, що одного дня прекрасний незнайомець чи незнайомка ввійдуть у їхнє життя – і все буде …
На кухонній ляді поряд із високим горнятком м’ятного чаю й кількома імбирними медяниками лежав глянцевий журнал. Титульна сторінка виблискувала колажем весільних світлин, між якими в центрі вирізнялося фото високого усміхненого лисаня із фотокамерою в руці. «Найважливіше – стати друзями. Мирко Ковальчук – весільний фотограф», – сповіщала обкладинка. Мирослав працює «найважливішою людиною на обряді єднання сердець» …
Було сумнівно, що в цьому світі є щось більш драматичніше, ніж грізний гуркіт зачинених дверей. Іван сам ними гримнув. Це вийшло ненароком. Гримнув і зразу пошкодував про скоєне. Безперечно, це ще більше ранило його дружину, яка залишилася у квартирі сама. За кожним разом, ранячи свою половинку, він відчував, що ранить себе. Злість, спрямована на неї, …
Телефон невпинно вимагав, аби на нього звернули увагу. Його пронизливий дзеленькіт примушував здригатися навіть сусідів. Після шостого дзвінка Романія вирішила знайти бунтівника. Після восьмого переконала себе зняти слухавку. – Алло, – стомленим голосом мовила жінка. – Алло, добрий вечір. Це Романія Михайлівна? – пролунав стурбований дівочий голос на іншому кінці дроту. – Так-та-а-к, – жінка …
Металеві двері зі скрипом відчинилися. До під’їзду зайшли двоє чоловіків і почали підійматися сходами. Вищий на зріст ішов першим. Із кишені свого пісочного плаща він дістав в’язку ключів. – Ти що, викрав ключа від її квартири? – тихо прошипів нижчий зростом. – Ну не лізти ж через вікно, – відповів той, що йшов першим. – …
На дереві сиділо двійко хлопчаків. По їхніх щоках досі стікав піт. Хлопці розтирали його брудними руками та по черзі пили з пляшки крижану воду. Щойно закінчився футбольний матч, де вони запекло конкурували. Команда Олеся виграла з рахунком в один м’яч. У команді Назара було на два розбиті коліна більше. І ці коліна його. Хлопець гордо …
Притчі