У цю кав’ярню Мар’яна хотіла привести сестру вже давно. Смачна кава, шоколад, цукерки та різноманітні ласощі. Тут було затишно, а коричневі кольори і старі фотографії надавали приміщенню якоїсь неймовірної казкової атмосфери. Здавалося, що час зупинився в цих стінах, і всі проблеми залишилися за вікном. Потрібно було за будь-яку ціну затягти Валентину сюди, щоби вона розвіялася, …
Павло Кишенька не пам’ятав, як він залишився з дідусем. Це сталося, коли йому було тільки три роки, і спогади тих часів чомусь стерлись у дитячій голівці, залишивши солодкий щем від слів «тато» й «мама». Лише потім, через кілька років, він дізнався і про аварію, і про те, що тато з мамою дивляться на нього з …
Той краєчок ставу, що видніється з нашого двору від причілка хати (вона якраз на узгірку), тягне нас до себе магнітом. Із самого рання видивляємо очі: чи є вже хто із хлопців коло води, чи не пора й нам дременути купатися? Ні, не видко нікого, тільки білі табунці гусей, ніби хмарки по небу, поволеньки перекочуються берегом …
Васильку завжди подобалась татова чашка. Він уявляв собі, як сяде в крісло, візьме її в руки та питиме чай, як дорослий. Але, можливо, найбільше Василька вабило до цієї чашки тому, що тато категорично забороняв торкатися її. Але ж чашка така гарна!.. На ній намальовано двох драконів. Вони стоять один навпроти одного й висовують зміїні язики …
(від англ. gentle – ніжний) Тато проводжає мене на вокзал. Я казала, що сама впораюсь, час є й речі не важкі, але він наполіг. Застав мене зненацька словами: «Це щоби ти не почувалася самотньою, щоби не лізли дурні думки в голову. Буде ще й на нашій вулиці свято». Я відірвалася від метушні перед дорогою. Чому …
Мої спогади про батька такі ж тужливі й щемкі, як і ноктюрни Шопена. Пронизані легким болем та світлою печаллю. …Пам’ятаю, як перед моїм виходом із дому тато мене міцно-міцно обійняв. Тримав у своїх обіймах, як мені тоді здалося, надто довго, а потім промовив: «Бережи свого чоловіка, не засмучуй його». На що я відповіла: «Тату, а …
Тато любив світанки понад усе на світі. Він завжди прокидався на світанку, щоби зустріти схід сонця. Малій мені здавалося, що тато взагалі не спить ніколи, а весь час щось робить. Працьовитість допомогла йому вимурувати хату-кам’яницю, хлів, стодолу і льох із верхом округлої форми. Звичайно, тато мав помічників, але я бачила, як усяка робота наче кипіла …
Зоя зі Славкою вийшли, взяли по одній торбі з сіллю в Надії та в хлопчика і почимчикували слідом за місцевими жителями непомітною вже в сутінках стежкою. Хлопчик ішов мовчки, а жінка розповіла чимало цікавого за п’ятнадцять хвилин, поки рухалися від шахт на край селища, протилежний тому, звідки дівчата прийшли. Розповіла, що було тут у давнину, …
Дівчата наблизилися в сутінках до службових приміщень під вежею, схожих на одноповерхові бараки, і раптом побачили за одними дверима світло. Вертикальний рух заліза припинився. Натомість рипнули двері, і з них вийшли двоє – жінка років близько тридцяти й хлопчик молодшого шкільного віку. На головах в обох були шахтарські каски, у руках якісь торби. Славка із …
Це сталося одночасно – Славка натиснула блискучу кнопочку своєї «цифри», і серце її впало в п’яти, коли в прірву зашурхотів оповзень із піску та глини. Тілом прокотилася хвиля тваринного страху, і дівчина зиркнула на подругу Зою, яка в семи метрах ліворуч фотографувала провалля під іншим кутом. На обличчі її також застиг жах, а руки із …
Притчі