Суботній ранок Лариси починається біля трельяжу, серед золотавих променів нового дня. Старовинне тристулкове озерце віддзеркалює справжнє дівоче царство: у неймовірних флаконах з різнокольорового скла – парфуми, у срібних баночках, інкрустованих бурштином, – пудра, у шкатулці з червоного дерева – гребінці, а в тій, що з важкого гладко відполірованого каменя, – каблучки з прозорими, мов льодяники, …
Бабуся Зося писала неохоче та невпевнено, як другокласниця. Захищаючись від моїх дошкульних розпитувань, говорила, що закінчила «два шкільні коридори». Так я й не знаю, ходила бабуся до школи чи ні. Вона була мовчазна й усміхнена, засмагла, із променями смішинок, що розбігалися від очей, і високим гладким чолом. Коли відпочивала, то сиділа на лаві і, мружачись …
Люблю це місто. Воно особливе своїми привітними жителями, неспішним рухом, красою парків і насиченістю квітковими гамами. Тут усе рідне, усе надихає. Люди вітаються й бажають щиро одне одному гарного дня. Біля під’їздів сидять вічні бабусі зі своїми повчальними майже легендами. Я пробігала повз них ще маленькою дівчинкою, згодом бігала з портфеликом. Тепер уже доросла жінка. …
Дід розповідав. Петрусь Сокіл навчався в шостому класі кагарлицької школи. Одного дня, після уроків, учитель забрав його та Миколку Хорунжого допомагати в організації партійних зборів. У колишньому будинку генерала Черткова готували залу засідань. Натерли паркет так, що аж виблискував. Розставили вигнуті лаковані стільці. Із кабінету генерала, де тепер працював перший секретар райкому, притягли письмовий стіл. …
Я не вірю в збіг обставин та випадковості. Я вірю в Бога та дива. Я вірю, що навіть мураха ніколи не потоне випадково. А чи вірите ви в дива? Потрібно вірити. Справді. Це дуже цікаво – вірити в дива та чари. Мій друг, Андрій, вірить. Однієї літньої днини Андрій гнав своє авто з Києва до …
Якщо на Закарпатті вас запросять на день народження або весілля, відмовлятися не можна. Не можна. І на тому крапка. У кожному селі святкують по-різному, як і скрізь в Україні. Десь наречену треба перенести через міст на руках, а в іншому місці – викупати в річці з головою. В одному дворі молодий миє тещі ноги, а …
– Тату, яку колискову мені співала мама, часом не пам’ятаєш? – Колискову?.. Щось про котика, здається… Про сіренького… І чому вона про це запитала?.. Хм… Ніна вже сім років як на тому світі, а дівчата все частіше згадують та розпитують різні дрібнички про матір… Микола важко зітхнув, відклав убік ранкову газету і, вийшовши на веранду, …
«Вече-е-е-ряти!» – гукала протяжно мама, та Катя її не чула. «…відтоді, як ти пішов» – чотири слова, написані кульковою ручкою в щоденнику, змушували частіше пульсувати кров. Пережите, переплакане, вистраждане, знову причаївшись десь там, у грудях, колупало брудним нігтем серце. Те, що огидним відчуттям покинутості жило в потаємних лабіринтах душі, зараз вилилося на папері, хвацько набуло …
Дідусь Михайло, як завжди, прокинувся о п’ятій ранку. Розпочав день із молитви, вмився та поставив на плиту старенький чайник. У мішечку ще залишилось трохи липового цвіту. Це добре, адже він зможе зготувати собі горнятко чаю, трохи зігрітися і братися до роботи. У хлібниці акуратно лежали чотири скибки сухого чорного хліба. Чоловік подякував Богові за їжу, …
Народилась я в заможній родині. Була єдиною дитиною та й дісталася батькові з мамою важко, тому всі наді мною трусилися, ні в чому не відмовляли. Батьки виконували всі мої забаганки, а я постійно залишалася незадоволеною: і сукня трішечки не така, як у подруги, і сережки золоті замалі… Навчалася посередньо, але зауважень мені не робили: як …
Притчі