Тобі зараз солодко спиться. А я… як і казав, думаю про тебе! Одного дня не побачити тебе мені вистачає, щоби загорнутись у смуток разом із вухами й ковдрою, яку хочеться накрити ще однією ковдрою та нікого не бачити. Так хочеться бути ближчим до тебе. Тішить одне – цьогоріч ми трохи ближчі, ніж були минулого року, …
Одного дня дочка залишила мені доглядати внучку. Улянку я дуже любила, хоча дівчинка була трошки вередлива. Мені подобалося розчісувати її золотисте, як пшеничка, волосся. Її маленькі кучері слухняно погойдувались, заплітаючись у косу. Я любила розмовляти з Улянкою, і взагалі з дітьми. Вони завжди говорять щиро, нічого не приховуючи, кажуть те, що думають. Отож вона повела …
Люблю приходити до Надії Петрівни, смакувати духмяні пиріжки із сиром. У неї затишно та по-родинному тепло, завжди сонячно, навіть у похмурі дні. У будинку пані Надії пахне старовиною, але не в’їдливо-сирою, що проймає жахом, а такою, що хочеться насолоджуватися до безкінечності, вдихати її в себе, розчинятися в ній. Вона мешкає в центрі села, неподалік загальноосвітньої …
Соломія була найвродливішою дівчиною на нашому потоці. А може, і на всьому факультеті. Так мені тоді здавалося. Блакитноока фея із золотими кучерями й чарівною усмішкою, вона полонила мене ще в перший день навчання. Та я, зелений хлопчисько, розгубився – не знав, що маю зробити, аби сподобатися такій дівчині. Тому просто почав тихенько її вивчати, спостерігати …
Ранок… Навколо щебечуть пташки, у ріках плюскотить вода, сонечко дарує всім свою доброту та любов… На уквітчаний ґанок, прикрашений зеленню, вийшла Марічка. Вона здіймала білі рученята догори, щоби зловити яскравого метелика. Її густе та довге чорне волосся розвивалося від легкого поточку грайливого вітерцю. Марічка була ще дитиною. Їй було лише десять. По той бік паркану …
Вона чекала цього все життя. Чекала, як грішник може жадати сповіді, щоби покаятись і зняти із себе весь тягар минулого. Знала, що нічого не зміниться: так само, як і багато років тому, мчатиме в безвість Земля, так само приходитиме та відходитиме від когось кохання, хтось зачаровано зітхатиме, а хтось зриватиме плоди розчарувань… і не буде …
Вона була трохи божевільною. Ну як по-іншому назвати, якщо цього прекрасного весняного ранку, коли всі нормальні студенти її групи солодко спали в своїх теплих ліжках, додивляючись кольорові сни, бо сьогодні пари відбудуться по обіді, ця шалена Мілена в барвистому шарфі, замотаному навколо шиї, з термогорнятком зі ще гарячою кавою та старим товстим записником, купою ескізів, …
Ольга сиділа перед відкритим піаніно й марно намагалася вичавити із себе хоч якусь мелодію. Апатія й байдужість найшли раптово, і вже багато місяців цей стан не минав. А раніше було по-іншому. Гарно було. Уранці чоловік завжди готував для неї запашну каву. Він працював на заводі, тому на роботі мав бути вже о восьмій і ні …
Прокидатися зовсім не хотілось… Не відкриваючи очей, Магдалена намацала на тумбочці мобільник, увімкнула. За мить залунав мелодійний рингтон отриманої смс-ки. Зі здивуванням та ледь жевріючою надією Магдалена пробіглась наманікюреним нігтиком по екрану – і з розчаруванням відкинулась на подушку: знову він, Граф! Сьогодні День закоханих. Колись Магдалена в цей день отримувала з десяток «валентинок», та …
Флористична лавка вирує чарівним життям кожного дня. Хоч в який куточок поглянь, скрізь надихаюча яскрава радість, пастельна ніжність, тендітна розважливість, колоритна невгамовність та ще й атмосфера заворожуючих ароматів! Творчий настрій і палітра щастя допомагають створювати неповторний мистецький шедевр. Не робота, а просто дівоча мрія! – Дівчино, потрібна дуже делікатна робота… Розумієте, освідчуюсь… Дуже хвилююсь, тому …
Притчі